Спорт

Історично склалося, що місцем народження багатьох видів спорту на Україні в дореволюційні часи були Київ, Одеса і Харків. Це не дивно, адже інформація про види спорту, їх правила і статистика потрапляла з-за кордону перш за все до великих і розвинутих міст. Тут спортивні ентузіасти об'єднувалися в клуби і громадські організації, таким чином прищеплюючи суспільству спортивну культуру.

З приходом Радянської влади ситуація змінилася. СРСР прагнув бути країною номер один в світі. Це стосувалося не тільки озброєння, науки і економіки, але й спорту. Здоровий і спортивний спосіб життя активно пропагувався населенню. Усюди створювалися спортивні секції, школи і клуби - дитячі і для дорослих. Проводилися спортивні турніри і змагання районного, обласного і республіканського значення.

Після того, як Україна стала незалежною державою, стан українського спорту значно погіршав. Основна проблема - недолік фінансування. Держава, звичайно, виділяє гроші на спорт, але вони мізерні і розподіляються в основному по обласних центрах, а до районних ці кошти навіть не доходять.

Аналіз рівня зайнятості населення масовим спортом у світі показує, що українці у декілька разів поступаються за цим показником розвиненим країнам. За даними державної статистики, 13 % наших співгромадян залучені до занять фізичною культурою і спортом. Лише кожен п'ятдесятий мешканець України бере участь в спортивних змаганнях. Гіподинамія характерна для більшості українців працездатного і немолодого віку (відповідно 92-94 % і 96-97 %). Лише кожна десята дитина 6-18-річного віку займається в системі дитячо-юнацьких спортивних установ.

Але, не дивлячись на всі труднощі, українська земля довела, що здатна виховувати видатних спортсменів. Брати Кличкі, Андрій Шевченко, Яна Клочкова, Сергій Бубка, Олег Блохін, Василь Вірастюк відомі всьому спортивному світу.